Пішов у засвіти старожил Нікополя, людина-легенда, краєзнавець, автор і власник архіву старих фото міста. Саме завдяки багатьом його світлинам ми отримали можливість зазирнути в минуле і дізнатися, яким був Нікополь десятки років тому. Його батько колись керував Нікополем, а діди були відомими у місті лікарями. Сам же він віддав 60 років роботі на трубному підприємстві. Викладав у металургійному технікумі. Був активним і небайдужим, боровся за збереження історичних пам’яток Нікополя.
Пішов у засвіти старожил Нікополя
Вчора, 4 червня, минуло вже 9 днів, як не стало Олега Тадеушовича Прибиля. Він помер 25 травня 2025 року, на 88 році життя, відзначивши 87-й день народження 2 травня.
Нащадок славного роду
Олег Прибиль походив з неординарної родини лікарів, інженерів і музикантів із коренями польської шляхти. Його дід по матері, Павло Снігурський, був головним лікарем Нікопольського протитуберкульозного диспансеру, дід по батькові, Володимир Будний, – польовим хірургом у Будьонного та головним лікарем 1-ї міської лікарні. Його батько, інженер Тадеуш Прибиль, будучи першим секретарем Нікопольського міськкому партії, керував містом, а мама Валентина Прибиль працювала начальником ЦЗЛ Нікопольського кранобудівного заводу.
Предки Олега Прибиля були не лише чудовими фахівцями своєї справи, а й дуже талановитими, творчо обдарованими людьми. Наприклад, батько Тадеуш Володимирович грав на фортепіано, гітарі, трубі та акордеоні, непогано малював, грав у гандбол. А бабуся Алевтина Снігурська була піаністкою і викладала в музичній школі. Багато чого Олег Тадеушевич успадкував від свої рідних.
На жаль, польські корені роду Снігурських-Будних-Прибилів були утрачені. Олег Тадеушевич пам’ятав лише свою бабусю по батькові Тамару Густавівну, яка була полькою і католичкою. Про інших польських родичів йому нічого не було відомо. У часи радянської влади розповідати про своє дворянське походження було просто небезпечно, ось і мовчали наші предки про такі факти.
Дуже любив Нікополь
Тож рідними для Олега Прибиля стали Україна і Нікополь.
Олег Прибиль народився в Нікополі, де прожив практично все своє життя. Коли йому було три роки, почалася війна. Батько пішов на фронт, а вони з мамою останнім поїздом евакуювалися до міста Вятки (нині Кіров) і повернулися лише після визволення Нікополя від фашистів.
Його найулюбленішим куточком у місті був парк Пушкіна (тепер парк Захисників Неба), де колись шестикласником Олег уперше виступав на сцені, виконуючи пісню Шопена «Бажання». Однолітки слухали його, сидячи на деревах, а якась дівчинка подарувала йому тоді квіти. Олег Прибиль, вже будучи літнім чоловіком, часто ходив у парк Пушкіна, де поринав у спогади, відпочивав душею.
Після закінчення школи Олег Прибиль вступив до Дніпропетровського гірничого інституту і в 1961 році отримав спеціальність гірничого інженера-електромеханіка. Виробничу практику студент Прибиль проходив у вугільних шахтах Кадиївки, на рудниках і кар’єрах Кривого Рогу, на рудоремонтних заводах.
За розподілом молодий фахівець Прибиль приїхав працювати на Нікопольський Південнотрубний завод. І віддав трубній промисловості 60 років життя.
Олег Прибиль жив у старій частині міста і дуже любив Нікополь.
Олег Тадеушович Прибиль у Нікополі ще до повномасштабної війни. Зараз його рідну стару частину розгатили росіяни…
Активно захищав його історичні пам’ятки. Був членом Координаційної ради козацтва при Президентові України, полковником, отаманом козацьких старійшин.
Nikopolnews пощастило познайомитися з Олегом Тадеушовичем років 11-12 тому, коли йшла «битва» за будівлю пивзаводу, і чоловік намагався відстояти її збереження. Він брав участь у відповідній акції, на якій були присутні і ми.
Навіть під час війни, коли місто опинилося під постійними ворожими обстрілами, Олег Прибиль не залишив свій рідний Нікополь. І до останнього подиху залишався тут.
Про втрату людини-легенди, яку знали, поважали та любили багато нікопольців, зворушливо написав його друг Руслан Бальва.
Ніколи ні на що не скаржився і у всьому знаходив позитив: «Так казав, ніби він потрапив не до звичайної районної лікарні, а щонайменше до палацу якогось еміратського шейха»
Руслан Бальва і Олег Прибиль
Пан Руслан згадує, що Олег Тадеушович був надзвичайно світлою, життєлюбною, доброю, завжди позитивно налаштованою, чуйною людиною. Привітний до оточуючих, уважний до інших.
При зустрічі будь з ким (а знайомих у нього було, певно, пів-міста) він обов’язково поцікавився б вашими справами та ваших рідних і близьких. Якщо у когось виникали проблеми, він завжди був готовий відгукнутися та допомогти, – розповідає Руслан Бальва
Олег Тадеушевич стверджував, що йому просто щастило в житті на хороших людей. І це він називав щастям, яке дано не всім
Активності та енергійності Олега Прибиля могли б позаздрити навіть молоді люди. Показовим є факт, що на заслужений відпочинок чоловік не поспішав – працював аж до 82 років! У НВО «Трубосталь» займав посаду інженера-налагоджувальника відділу головного енергетика з високочастотних установок,
Олег Прибиль перший зліва. Навіть на фото видно, наскільки позитивною людиною він був
Колеги розповідали, що в його правилах було прийти на роботу не о восьмій ранку, а, наприклад, о шостій, поспілкуватися з прокатниками (у цеху він знав кожного робітника, а не лише керівництво), розпитати, вислухати, навіть порадитися. У ньому зовсім не було награної пихи. Завжди спокійний і стриманий, він навіть у колі чоловіків ніколи не дозволяв собі лаятися, а вульгарні анекдоти одразу «забував». Ця внутрішня інтелігентність, мабуть, передалася йому на генетичному рівні, і люди це відчували. Тому при Олегові Тадеушевичу робітники ніколи не лаялися.
Олег Прибиль ніколи не був честолюбною людиною і не прагнув зробити кар’єру керівника. Така скромність, чесність і порядність у нього – від батьків. Його батько Тадеуш Володимирович Прибиль теж був надзвичайно чесною людиною і завжди всього досягав сам. Він і сина так виховував, казав: «Будь завжди чесним. Більше дай, ніж візьми».
Олег Прибиль на робочому місці, 2012 рік
Була в Олега Тадеушевича ще одна рідкісна риса – він із задоволенням передавав свої знання молоді, легко й охоче ділився всім, що знав і що напрацював за свою трудову діяльність. Із 1966 року Олег Прибиль почав викладати в Нікопольському металургійному технікумі – читав студентам вечірнього відділення електротехнічні спеціальності, готував їх до дипломування. А вже у похилому віці консультував майбутніх металургів із курсовими та дипломними проєктами, допомагав підібрати теми для них, підготувати розрахунки стосовно електрообладнання тощо.
Завжди активний. Життєрадісний. Великий оптиміст, який ніколи в житті ні на що не скаржився. Навіть коли в останній час здоров’я вже почало серйозно підводити, він намагався не подавати виду. Все в нього було завжди добре і гаразд, хоч з вигляду, чи по голосу під час телефонної розмови іноді вже відчувалося, що насправді все не так вже й добре. Та все одно неодмінно чуєш від нього щось на кшталт: “Не переймайся, все добре, це поклали до лікарні лише на планове обстеження, про всяк випадок, для профілактики, все ж таки вік як-ні-як, а почуваюсь бадьоро, все чудово, персонал відмінний, а в палату яку поклали – хороми! А вид з вікна який, просто шикарний!” І ось так зі слів Тадеушевича виглядало, що ніби він потрапив не до звичайної районної лікарні, а щонайменше до палацу якогось еміратського шейха. Куди там усім цим майстрам позитивного мислення і світосприйняття до Олега Тадеушовича! – ділиться спогадами Руслан Бальва про свого старшого друга
Він розповідає, що Олег Тадеушович був всебічно розвиненою людиною з широким кругозором та колом інтересів. З дитинства він займався музикою, а в підлітково-юнацькому віці серйозно – спортивною гімнастикою, і мав значні успіхи. Проте випадкова травма в студентські роки не дозволила йому далі піти по стежці професійного спорту.
Олег Тадеушович в молодості серйозно займався спортом
Захоплювався літературою, історією своєї родини, рідного міста, України та загалом всесвітньою історією.
Олег Тадеушович був справжнім книголюбом, фотолюбителем, мисливцем (згадується його вірна спанієль Веста та затишний мисливський куточок, облаштований на горищі). Та просто не перелічити усіх його захоплень і інтересів. Навіть робота, напевно, входила в цей перелік, адже хто б працював би на роботі, яка тобі не до душі аж до 82 років? Думаю, не так вже багато людей можуть похвалитися майже 60-річним трудовим стажем на одному місці, – каже Руслан Бальва
Внесок у збереження пам’яті, історичні світлини Нікополя
Дуже важливо відзначити роль Олега Тадеушовича Прибиля у збереженні історії рідного міста.
Зараз в інтернеті можна побачити багато світлин старого Нікополя. І мало хто знає, що автором та зберігачем великої кількості з них є саме Олег Тадеушович Прибиль.
Справа в тому, що колись давно Олег Тадеушович у себе в ЕТЛ, де працював, організував фотолабораторію. І вона з часом, ще задовго до появи не лише місцевих історичних інтернет-ресурсів, а й взагалі до створення глобальної мережі Інтернет, стала таким собі місцем, де акумулювалися, множилися цінні історичні фото, які потім розповсюджувались серед тих, хто цікавився минулим міста, – пояснює Руслан Бальва
Знімками Олег Прибиль охоче ділився з місцевими краєзнавцями, істориками, музейними працівниками, журналістами. Та і просто дарував друзям та всім бажаючим. Так і йшли фотографії «у великий світ» широкою дорогою з легкої руки Олега Прибиля. І тепер ми маємо можливість розглядати їх та дізнаватися, яким був Нікополь у минулому столітті.
Олег Тадеушович активно спілкувався з істориками і журналістами
Крім того, Олег Тадеушович, як старожил міста, ділився і спогадами про Нікополь. На основі цих розповідей було написано немало статей у місцевій пресі.
Для мене зі смертю Олега Тадеушовича відійшла ціла епоха. Спілкуючись з ним, можна було наживо доторкнутися до тієї далекої повоєнної пори дітей вже давно минулої Другої світової війни. Тепер все. Вже так не доторкнешся. Ті часи для мене відтепер існують лише в архівах, книжках, письмових та кінохроніках, на бездушних текстових, друкованих, аудіо та відеоносіях. А не в живих людях. Ще одне покоління відійшло, – написав Руслан Бальва
Олег Тадеушович
Світла пам’ять видатній людині, яка прожила довге і насичене життя та залишила по собі добрий слід! Щирі співчуття рідним та близьким.
У матеріалі використано інформацію зі статті Ольги Приходько, написаної до 80-річного ювілею Олега Прибиля
Коментарі закриті.