Вони пройшли через вогонь. Вони тиснуть руки, дякуючи за спасіння. Поруч лікарі та медсестри борються за їх життя у лікарні Дніпра. Вони – не просто поранені, вони – живі, а значить вже перемогли.
Вони з різних куточків країни, у них різний досвід і вік. Але всіх їх об’єднує те, що вони – стали на захист України і боронили її від оскаженілої російської орди, жертвуючи собою.
Обпечені очі, тіла та обличчя, ампутації кінцівок… У деяких випадках здається, що шансів зовсім немає. Але медики роблять усе, аби витягти бійців з «того світу».
У лікарні Дніпра розповіли про поранених воїнів, яких рятують
Про своїх пацієнтів розповів директор лікарні імені Мечникова Сергій Риженко, передає Nikopolnews.
Івану – 27. Він З Житомирської області. Не одружений. Мріє про свою любов.
Сергію – 36. Проживає в м. Південноукраїнськ. Сину Євгену 5 років.
Олександр – штурмовик. До війни займався військово-патріотичним вихованням дітей та підлітків. З перших днів війни на фронті. 8 квітня під Зеленим Полем отримав вкрай тяжке поранення. Лікарі Запорізького шпиталю боролися за збереження лівої ноги. На жаль поранення виявилося надто руйнівним. Провели ампутацію. Наразі лікарі Мечникова рятують нирки Олександру, проводять масивний гемодіаліз. Мужній, досвідченій, незламний воїн у свої 26.
Юрій Скребець, який тільки повернувся з фронту, отримавши безліч поранень та контузій, сказав: поки він в Мечникова, я буду йому самим рідним, майже батьком.
Поряд з Олександром вкрай важкий Герой, доставлений з передової. Хлопець без двох рук та важким пораненням очей.
Михайлу 34 роки. Вкрай важке поранення отримав 14 червня від підриву на міні. Останнє, що пам’ятає, це – вибух, який розірвав тіло… Родом з Івано-Франківська. Днями його зняли з апарата ШВЛ. Почав говорити. Дуже вражені очі, черепно-мозкова травма, відламки в грудині, висока ампутація правої ноги. Стікаючи кров’ю, втратив свідомість. Був доставлений в лікарню Мечникова у вкрай важкому стані. Зранку прийшов до тями, спитав тихим голосом, де він. Контузія не дає можливості чути все. Михайлу потрібен час для повернення на Франківщину, хоча рідних нікого не зосталось. Кожна хвилина та перелита крапля крові вдихає силу у нього
Тисячі молодих хлопців пройшли його шлях через наші стіни. Багато вже бігають на протезах. Хочеться їх любити, берегти та вірити в кожен їх подих, щоб далі у них все склалося…Вони стали для нас синами… – каже директор лікарні імені Мечникова Сергій Риженко
Ще новини Дніпропетровщини: «Дякую, батьку, на жаль, я не можу Вас побачити»: 99-річний ветеран відвідав пораненого воїна у Дніпрі (відео)
Коментарі закриті.