Екс-полонений з Нікополя розповів про катування в Росії. Подробиці, озвучені ним, жахають. Навіть читати про це важко, і складно уявити та усвідомити, що таке можливо у 21 столітті. Але українські полонені піддаються звірячим тортурам у російській неволі – і це страшна реальність.
Спогадами поділився нікополець Артем Дубина, який повернувся до України з російського полону 13 вересня 2024 року в рамках обміну. Він захищав Маріуполь у складі батальйону “Азову”, був важко поранений та навесні 2022 року потрапив у полон…
Ось що згадує про перебування у полоні Артем Дубина. Нижче – його пряма мова.
Екс-полонений з Нікополя розповів про катування у колонії та СІЗО в Росії
“Нас тримали жорсткіше, ніж серійних вбивць та маніяків”
В полоні мене утримували в колонії та двох СІЗО. Тримали нас в установах ФСИН та співробітники ФСИН(федеральна служба виконання покарань), відповідно ті ж хто слідкує за звинувачуваними в злочинах та вже засуджених.
Тож і порядки там були такі ж як у вʼязниці, точніше як на так званому «строгачі». Нас тримали жорсткіше ніж серійних вбивць, маніяків та подібних ним злочинців.
В камерах де нас тримали, були камери відеоспостереження і ми були 24/7 під наглядом. За межами камери пересуватися можна було лише зігнутими в формі літери «Г», дивлячись тільки собі під ноги і то одним оком.
Якщо пересувалась група полонених то дивитися міг тільки перший в «паровозику» а всі хто йшов позаду мали бути з заплющеними очима і пересуватися по команді від першого. Якщо попереду були сходи чи поворот то перший казав про це і інші на осліп мали йти згідно із командою тримаючи за руки того хто йде попереду та позаду.
«Фсінівці» постійно перевіряли, щоб очі були заплющені, імітуючи удари ногою, і якщо ти реагуєш на замах ноги, значить ти бачиш і значить тебе треба покарати. А карали за це дуже жорстко. Тоді вже забивали палками, ногами та шокерами.
В усіх установах різні правила перебування в камері. В одних можна цілий день тільки ходити і сідати по команді. В інших можна навпаки тільки сидіти цілий день і заборонено вставати більше однієї людини і то тільки в туалет.
Починати їсти можна лише по команді. Якщо хтось почне без команди то будуть покарані, в кращому випадку 200-300 присідань і до 1-2 тисячі або побиття всієї камери після їжі, або забороною їсти аж до моменту здачі посуду і відповідно на те щоб поїсти, помити та здати посуд залишаються лічені секунди.
«Баня», побиття та допити ФСБ
Що у них однаково так це те, що похід в «баню» а по факту звичайний душ, це майже 100% побиття та катування.
Вас бʼють під час пересування, потім перед роздяганням і після одягання. Купаєтесь ви 1-2 хвилини, роздягаєтеся та одягайтеся не довше 10 секунд, інакше вас бʼють трубами, палицями та шокерами. Та і поки роздягаєтеся та одягайтеся вас прискорюють шокером.
Весь це похід в «баню» доведений до того, що всі бояться йти в баню. Мою камеру один раз пропустили і не повели митися і ми цьому були настільки раді, що мабуть за роки полону більшої радості ми не відчували, бо ми чули що фсінівці сьогодні надзвичайно заряджені на катування. І повірте, ми навіть не подали виду, що нас забули і ми не купалися.
В той момент здавалося, що краще два тижні не митися ніж бути побитим під час походу туди та назад.
Після обміну, для мене цілим випробуванням було ходити в душ, точніше роздягатися перед душем, бо в голові залишилося, що в цей момент було дуже боляче. На Великій землі я звичайно купався регулярно але осад залишився. Зараз з цим вже все нормально.
В одних установах під час перевірки тебе забивають просто на коридорі або в твоїй камері, а в інших, там де є камери спостереження – в спеціальних сліпих зонах (спеціальних камерах без спостереження, або в таких ділянках коридору, де камера не бачить).
Ці історії можна продовжувати безкінечно, і це я ще не розповідав про допити з тортурами, там працювали «фахівці» знущань з ФСБ, але їм допомагали особливо талановиті в жорстокості «фсінівці».
Ще новини Нікополя і району: Був кухарем за освітою, на фронт пішов добровольцем, бо мав особливу мотивацію. Історії загиблих Героїв Нікопольщини: Сергій Семенець, 30 років, Нікополь
Коментарі закриті.