Від чого залежить майбутнє Дніпропетровщини та України, розповів очільник обласної ради Микола Лукашук. Він зазнчив, що окупанти стоять в 5 км від Нікополя.
Повідомляє Nikopolnews.
Майбутнє України і Дніпропетровщини залежить від тих гарантій, які Президент зможе вибороти після завершення війни. Це визначить, чи буде мир тривалим і чи зможемо ми відновити країну без страху, що через рік або два знову почнеться війна.
Після зустрічей на Алясці та в Білому домі всі чекають на результат дипломатії. Якщо переговори зірвуться, то нас чекає інший сценарій: ще більша ескалація, нова хвиля мобілізації, тиск на економіку і суспільство, удари по енергетиці та зимовий сезон під загрозою. Але інтерес України простий. Якомога швидше завершити війну, зберегти людей, економіку, промислову базу, військово-промисловий комплекс і безпеку.
Чому ЄС допомагає Україні мільярдами?
На перший погляд здається, що це прояв солідарності чи великої любові до України. Ми вдячні Євросоюзу за допомогу, але треба чесно сказати: вони допомагають не лише нам, а перш за все собі. Європейці розуміють, що будь-яка «сіра зона» біля їхніх кордонів – це ризик для них самих: від нових конфліктів і нелегальної міграції до криміналу і гібридних загроз. Тому ця допомога – не подарунок, а інвестиція у власну безпеку ЄС.
Треба розуміти, що економіка ЄС – це перш за все: Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди. Європа хоче бути суб’єктною силою, але США бачать її інакше. Американці змушують європейців більше витрачати на оборону та НАТО, а Трамп прямо обкладає мітами і тисне фінансово. Військові замовлення для України стали потужним драйвером для європейських оборонних підприємств. Це мільярдні контракти, які реально підтримують промисловість і частково допомагають окремим країнам вийти з рецесії.
А також Німеччини, Польщі, Франції, Італії, Великої Британії. Хоча для України зброя – питання виживання, для Європи це буде й спосіб підживити власну економіку.
За словами Миколи Лукашук, економіка ЄС сьогодні слабка. Вона в рецесії і про це прямо говорять. Зростання ВВП по Євросоюзу ледве сягає 1%. У Німеччині – нуль. Франція та Італія загрузли у внутрішніх проблемах. Голова європейської дипломатії Кая Каллас прямо говорить: у ЄС колосальна нестача грошей для фінансування України.
Така економічна слабкість впливає на політику. У Берліні сьогодні при владі Мерц, але весною 2026 року вибір. І за соціологією «АдГ» (ультраправі) має всі шанси забрати всю владу. А це партія з відверто антиукраїнським порядком денним. Вона орієнтується на відновлення дешевих поставок газу з Росії. І там ризики для України значні.
У Франції Макрон вже має слабку підтримку парламенту, там уже політична криза. Опоненти наступають йому на п’яти і теж говорять про російський газ. Та й сам Макрон купував газ у РФ на мільярди, незважаючи на заяву. Саме тому в такій ситуації НАТО лише залишається тим, з ким Москва справді рахується. НАТО – це перша за вся ядерна парасолька США. НАТО і Росія – це геополітичні противники ще з часів СРСР. Але тут треба розуміти: нікому воювати за Україну не буде. Максимум – зброя, техніка, фінансова підтримка. Ставка завжди тільки на себе.
Що робити з тим, що два регіони України росіяни включили в свою Конституцію?
Заморозка не вирішує концептуального питання мирової угоди. Без сильних гарантій миру війна може початися знову, бо росіяни вважають наші регіони всіма. А переконати Москву, що ЄС має бути гарантом світу України, майже неможливо.
«Ми стали прифронтовим регіоном. Я про це вже говорив не раз. Життя у нас зовсім інше, ніж у Львові чи Ужгороді. На жаль, вже так. Росіяни стоять в 5 км від Нікополя. Синельниківський район рівняють із землею КАБами. Ворожі FPV-дрони вже долітають до Покровської громади на Синельникіщині. Про Новопавлівку, Межову та інші прифронтові громади всі й так знають, слова тут зайві», каже Микола Лукашук.
Але Дніпропетровщина дає більше 11% ВВП країни. Це найбільший показник серед усіх областей. Бізнес і люди тримаються.
Від чого залежить майбутнє Дніпропетровщини та України
Тоді що залишитися нащадкам?
Половина економіки України зараз складається з коштів партнерів. Якщо грошей буде більше, як це зробили США, тоді ще Україна може втриматися. А якщо ЄС не зможе, або їх вибірці скажуть «ні» допомогти Україні – що тоді? Чим платити пенсії і зарплати? Відповідь очевидна – новими кредитами. А віддавати чим?Європа – це не добра леді. Згадайте Грецію. У них за борги забрали все. І тепер це найбідніша країна ЄС. Чим нам потім розплачуватися за борги – «Нафтогазом» або «Енергоатомом»?
Україна відрізняється від Греції тим, що наша державачастина оборони ЄС. Опора європейської безпеки. Адже Америка за оборону вимагає від ЄС платити більше.
Чи пройдемо зимовий опалювальний сезон?
– Пройдемо, – каже Микола Лукашук. Але на весну бажаючих виїхати з країни стане набагато більше. Якщо війна триватиме рік-два, то ті люди, які працюють, остаточно вирішать залишитися за кордоном.
Дані про міграцію показують: після затяжної війни кількість тих, хто вирішить залишитися за кордоном, зростає. Популярні напрямки – ЄС, Канада, США. Хоча люди їдуть навіть до Латинської Америки. Сподіватися завжди потрібно тільки на себе. Згадайте книгу Володимира Горбуліна «Як перемогти Росію» – ракетна програма була там ключовою. Сьогодні це реальність. Наш ВПК – наша ракетна програма. Ракети «Нептун», «Фламінго» і дронова програма. Воювати за Україну НАТО не буде. Коаліція охочих також воювати за Україну не буде. Допомогти зброєю – так. Але не людьми. Тому Україна інвестує у власний ВПК і оборону.
У НАТО нас не беруть. Скільки б разів ми не записували це в нашу Конституцію. А НАТО – це перше за все ядерна парасолька США. Попереднє керівництво нашої країни це знало ще тоді. Але сподівалось, що закріплення Конституційного курсу до Альянсу стане додатковим аргументом на президентських виборах. Історія показала реальний стан справ.
Ключ у тому, як завершити війну і які гарантії виробництва України.
Без гарантій не буде інвестицій, не повернуться люди, бізнес не ризикне вкладати. І навпаки – сильні гарантії дають шанс на відновлення, нову економіку, технології і безпеку.
Президент це слід врахувати. Він зараз на передовій дипломатії. Веде переговори в умовах, коли противник сильніший, союзники втомилися, а час працює проти нас. Тиск на нього неймовірний – з усіх боків, щодня, щогодини. За словам Микола Лукашука, він – проекція України. Раненої, виснаженої, але такої, що б’ється, як козак-характерник. Не відчуває ран і продовжує стояти. І битися. За власну країну.
«У нього немає легких варіантів. Кожне рішення – це вибір між поганим і ще гіршим. Поступки викличуть гнів частин суспільства, безкомпромісність – нову ескалацію. Але він робить те, що має робити Верховний Головнокомандувач: боротися за виживання країни всіма можливими способами. Навіть якщо це означає непопулярні рішення», каже Лукашук.
На його думку, завдання одне – виживання країни. І це важливо за будь-яку військову операцію. Як мешканці прифронтового регіону, Дніпропетровщина розуміє краще для інших. І в цьому він має нашу повну підтримку.
Головне завдання сьогодні – отримати сильні гарантії світу й безпеки. Це визначити наше майбутнє.
Ще новини Дніпропетровщини: У Верховній Раді пропонують змінити адмінкордони Дніпропетровської та ще трьох областей – подробиці
Коментарі закриті.