Він змінив педагогічний костюм на піксель. Захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. 8 днів з двома побратимами утримував позицію. І вже 133 дні про нього нічого не відомо. А сьогодні, 8 вересня, – День його народження. Сестра зниклого безвісти Захисника з Нікополя звернулася до українців…
Інна Ободзинська розповіла про свого брата, нікопольця Євгена Гнатенка, який зник безвісти на війні. А також про те, як живуть рідні таких бійців…
Допис Ірина оприлюднила на своїй сторінці у Фейсбуці.
Nikopolnews публікує його «без купюр». На жаль, таких родин в Україні – тисячі…
«Цей статус не про надію, а про біль»: сестра зниклого безвісти Захисника з Нікополя
8 вересня моєму братові буде чи було б 46 років… Чому не визначилась з часом, бо 133 дні він перебуває у статусі «зниклий безвісти під час бойового завдання».
Остання наша розмова з ним відбулася на мій день народження у квітні, на його день народження я пишу повідомлення на номер, який скоріш за все ніколи цього не прочитає та не побачить. Я знаю, що таке втрата, біль, руйнування, війна, розлука, але серед цього всього найбільше болить невідомість.
То ж я хочу говорити про те, що за майже чотири роки повномасштабної війни, серед величезної кількості загиблих та зниклих безвісти, бюрократія в державних органах додає ще більшого болю родинам, хто зазнав цього горя. Незліченна кількість копій документів, щоб отримати запит з єдиного реєстру, незліченна кількість дзвінків, щоб залишити заявку в Міжнародну організацію Червоного хреста. Заповнити електронні заявки на сайтах СБУ та Координаційному штабі реально, але, наприклад, для людей в літах, це нереально. Запит омбудсмену з прав людини, ще купа волонтерських організацій з пошуку, запити у Телеграм – канали, постійні їхні моніторинги – це моє життя та життя моїх батьків останні 133 дні. А ще похід до поліції та військомату, черги, потім знову купа паперів, копій, витягів, і в результаті НІЧОГО.
А чи знаєте, що офіційних даних про кількість зниклих безвісти та загиблих немає? Але з різних джерел в інтернеті я знаходила, що приблизна кількість наших військовослужбовців 50 тисяч, і з тих же джерел, приблизна кількість тих, хто знаходиться в полоні – 8 тисяч. Звичайна математика, і розумієш, що 42 тисячі долі невідомості, болю та сліз.
В усьому цьому найбільше дратує відношення поліції, за чотири місяці справи досі немає білінгу телефона брата, адже він був при ньому, і досі немає даних про його останнє місце знаходження. На мої питання слідчий відповідає, що просто так зробити білінг неможливо, треба офіційного дозволу суду і т.д. Тобто навіть якщо людина була жива, то наші органи не дають шансу на її знаходження. До речі, між собою слідчі їх називають “потєряшками”, але це ЛЮДИ, які боронили свою батьківщину, ЛЮДИ, яких чекають та шукають близькі, ЛЮДИ, які хотіли ЖИТИ.
Сьогодні, 8 вересня, день народження мого брата Гнатенка Євгена Сергійовича – людини, яка свідомо змінила педагогічний костюм на військову форму, і боронила з перших днів війни нашу землю від клятої русні, людини, яка, пропри певні життєві негаразди, вісім днів з двома побратимами утримувала бойову позицію, людини, яка заслуговує на повагу та шану не тільки від близьких, а й і від державних органів.
І на останнє, статус “безвісти зниклий” – це не про надію та сподівання, а про біль та страх того, що ніколи не відома буде доля близької людини»
Ще новини Нікополя і району: Ворог стоїть в 5 км від Нікополя: від чого залежить майбутнє Дніпропетровщини та України, розповів Микола Лукашук
Коментарі закриті.