24 лютого 2022 року назавжди змінило життя українців. Рівно 4 роки тому Росія почала повномасштабну війну проти нашої державі. Полетіли ворожі ракети, снаряди… У містах і селах пролунали звуки не учбових сирен.
Напередодні сумної річниці Nikopolnews попросив містян пригадати, як для них почалася велика війна.
Нікопольці про перший ранок великої війни
Олена Селютіна: директорка ліцею «Гармонія» «На порозі змін: день, що перевернув життя»
24 лютого 2022 року директорку ліцею «Гармонія» Олену Селютіну розбудив телефонний дзвінок керівника з Дніпра. У слухавці вона почула коротку і страшну фразу: «Розпочалася повномасштабна війна».
«Я ніколи не думала, що можна так швидко зібратися й вибігти з дому. Уже за 10 хвилин їхала в таксі до ліцею, де перебували учні, за яких я відповідала. Далі — телефонні дзвінки батькам, швидкий збір дитячих речей і обійми на прощання. Майже весь день провела на порозі ліцею: зустрічала вчителів і працівників (більшість були розгублені — хтось плакав, хтось відверто демонстрував страх), проводжала учнів», – розповідає Олена Миколаївна.
Того дня Олена Селютіна повернулася додому лише ввечері. Вже вдома у неї виникли питання: що робити далі? З ким залишити власних дітей, адже всі перейшли на дистанційне навчання? Попри страх і невизначеність, вона зрозуміла: у такі моменти найважливіше — підтримка та турбота про тих, хто поруч.
«Діти, колеги, батьки — усі, хто потребує допомоги, стали моїм пріоритетом. Кожен день після того був сповнений рішучості допомогти, залишатися поряд і робити все можливе, щоб у хаосі війни зберегти хоч трішки стабільності та людяності», – розповіла Олена Селютіна.
Благочинний церков ПЦУ Нікополя і району Меркурій: «У молитві й разом з воїнами»
24 лютого 2022 року для благочинного ПЦУ Нікополя та району, архімандрита Меркурія Скорохода розпочалося в ігуменській келії з дзвінка друга, командира Нікопольської військової частини, полковника Олександра Резнікова о п’ятій годині ранку.
«24 лютого 2022 року став днем, який розділив життя на «до» і «після». Але це був і день нашого внутрішнього вибору: бути разом, допомагати, боронити, служити.
Тоді ще ніхто до кінця не усвідомлював масштабу трагедії, але в повітрі вже стояли страх і напруга. Лунали сирени, над містом висіла тривога, а в очах людей — запитання: що буде далі? Як священник, я розумів: мій обов’язок — бути поруч.
Не втікати. Не ховатися. А стояти разом із тими, хто взяв до рук зброю, щоб захистити рідну землю.
Я був разом з нашими воїнами — молилися разом, спілкувався, благословляв їх перед чергуванням та молився, коли з військомату рушали колони автобусів на фронт. Інколи це були короткі слова підтримки, інколи — сповідь, інколи — просто мовчазна присутність поруч. Бо в перші дні війни особливо потрібна була не гучна риторика, а тиха впевненість, що Бог з нами.
Як священник я бачив втому, бачив тривогу, але бачив і рішучість до боротьби. В цей момент я ще раз переконався що сила нашого народу — не лише в зброї, а в дусі.
Нікополь стояв. Наші воїни стояли. І я стояв разом із ними — в молитві, у слові, у вірі, бо служіння під час війни — це не про комфорт. Це про вірність. Богові. Людям. Україні», – розповів Меркурій Скороход.
Дружина священника Любов Хлонь: «День почали з молитви»
Перший день великої війни для матінки Любові Хлонь та її чоловіка розпочався з дзвінка отця Меркурія. Він повідомив, що росія почала повномасштабну війну в Україні.
«Ми зібралися і поїхали до нашого центрального храму для молитви. Потім до храму приходили люди й пропонували допомогу ТРО. Сказати, що було страшно? Ні. Ми з чоловіком почали долучатися до потреб нашої громади. Кожного дня чекали новини про війну. Так само стежимо за новинами і зараз. Ми віримо, що Перемога обов’язково буде Слава Україні! Героям Слава!», розповіла пані Любов.
Мешканка Нікополя Алла Пирогова: «Ми думали, що війна ненадовго»
З початку великої війни Алла Пирогова знаходиться у Нікополі. Вранці 24 лютого 2022 року вона з рідними почула вибухи. Жінка пригадує, що тоді був поганий зв’язок. Але Аллі змогли додзвонитися друзі з Києва. Вони повідомили, що у столиці також лунають вибухи.
«Тоді ми думали, що війна закінчиться за декілька місяців, максимум – місяців. Але, на жаль, вона досі триває», – розповіла Алла
Ще новини Нікополя: Яким був ваш день перед великою війною? Ми запитали у нікопольців
Коментарі закриті.