«Вічно червона цятка на мапі тривог». Така маленька і така сильна… Сьогодні, 12.07.2025, рівно три роки Нікополь під обстрілами. Це 36 місяців, 156 тижнів, 1095 днів, 26 280 годин, 1 576 800 хвилин. Як живе місто весь цей час? Місто ЖИВЕ. Але щодня оплакує втрати. Бо гинуть люди, тварини, ворог руйнує домівки, знищує улюблені місця, культові об’єкти…
За три роки росіяни вбили у Нікополі 88 людей. Поранили 661. Понівечили майже 6000 приватних будинків і майже 600 багатоквартирних. А ще десятки підприємств, закладів освіти й медицини, сотні торгівельних об’єктів.
Майже щодня пожежі від ворожих обстрілів… Фото Nikopolnews
Перший обстріл Нікополя. Як це було?
Близько 21:30 12 липня 2022 року Нікополь здригнувся від серії гучних звуків. Це був перший удар по місту з протилежного берега тоді ще існуючого Каховського водосховища. Росіяни стріляли з «Граду».
Одразу після вибухів влада закликала мешканців міста та інших населених пунктів району, розташованих на березі водосховища, негайно залишити вулиці і перейти до укриттів через загрозу артобстрілу…
Сирена у місті тоді лунала годину. О 22:29 на офіційному каналі «Нікополь. Оперативна інформація» з’явилося наступне повідомлення:
«Сирени повітряної тривоги будуть вимикатись. Проте, дотримуємось правил безпеки! Попередньо відомо, що ситуація минулась без жертв та постраждалих»
Також містян закликали не панікувати, уважно стежити за оновленням інформації та в жодному разі не публікувати фото і відео в соцмережах.
«Російські війська ударили з РСЗВ по Нікопольському району. Спалахнула пожежа на околиці Нікополя. Рятувальники приборкують вогонь. Попередньо, люди не постраждали, – повідомили у Дніпро ОВА вже майже опівночі того дня»
А вранці наступного дня міський голова Нікополя Олександр Саюк звернувся до жителів.
Він розповів, що був короткий приліт артилерії на околицю міста. Обійшлося без постраждалих і руйнувань.
В місті Нікополі працює вся інфраструктура, комунальні підприємства. Кожен для себе вирішує, де він буде. Особливо це стосується жінок. Йде війна, все може бути, сказав тоді мер…
Звісно, всі сподівалися, що той обстріл стане єдиним… Що він був якоюсь випадковістю…
Але коли через день після удару в російських пропагандистських новинах з’явилося повідомлення про те, що «армія РФ відкалібрувала Нікополь», стало ясно. Ні. Цей обстріл не стане єдиним…
І вже через короткий час найгірші прогнози підтвердилися. Місто почали обстрілювати регулярно. З’явилися перші жертви внаслідок жахливого удару по квартирі у багатоповерхівці. Після цього жителі почали масово виїжджати з міста…
Фото Nikopolnews
Перший час росіяни обстрілювали Нікополь переважно вночі і виключно артилерією.
Фото Nikopolnews
Люди ночували в укриттях, домашніх погребах чи підвалах, виїжджали до родичів подалі від берега або навіть за територію міста, де спали в машинах чи наметах. А вдень можна було жити майже звичайним життям. Хоча страх почути раптові вибухи вже не полишав…
А далі ставало гірше. До ворожої арти додалися дрони. Обстріли були вже не тільки вночі…
Скрін з відео поліції
Три роки Нікополь під обстрілами: як ти, рідне місто?
Автор цього чудового фото нам невідомий. Авторе, відгукнись! Ми підпишемо
Сьогодні повітряні тривоги у Нікополі лунають вже практично цілодобово.
«А-а-а, Нікополь? Знаю я таке місто! Це місто, яке завжди – червона цяточка на мапі тривог» – кажуть іноді мешканці інших областей, почувши назву
Всюдисущі FPV-дрони перетворюють життя нікопольців на жахіття. Вони полюють на людей, на автівки, залітають просто у будинки чи магазини… Мета одна – вбивати, руйнувати, нищити. Нікополь перетворився на тренувальний полігон для армії РФ.
Яскравий одяг намагаюся не носити. Щоб не привертати увагу дронів. Коли йду по вулиці, постійно оглядаюсь, дивлюся вгору. Стараюся триматися поблизу дерев чи будівель, аби можна було швидко сховатися, якщо помічу дрон…
Вибираюся з дому в місто тільки на роботу. Я працюю три через три. Раз на місяць – на манікюр і раз на два тижні – на базар за свіжим м’ясом. От і все. Зайвий раз у місті краще не “швентятися”…
Мій батько-пенсіонер завжди був затятим рибалкою. Але тепер водосховища немає. Він сумує, звісно, за цим всім. Це було його життя… До того ж майже всі сусіди виїхали на нашій вулиці. Іноді ні з ким і словом перекинутися. Шукає розраду на городі у дворі. Але і це задоволення стає все менш доступним. Бо дрони літають. Як тільки дрон бачу, одразу «заганяю» батька в дім. Бо ж вони не жаліють ні старих, ні малих…
Повертаюся вчора з роботи. Йду від зупинки. Підіймаю голову – дрон летить. Аж тут чую – вибухи – десь зовсім поруч. Артилерія. Але що робити? Йду далі. Підходжу до будинку, сусідка стоїть за двором обриває вишні. «Та що нам та арта, правда?» – питаю. Вона посміхається…
Це реальні розповіді реальних людей – мешканців сьогоднішнього міста. І кожен, хто залишається у Нікополі, зрозуміє, про що це. А той, хто ніколи не жив у таких умовах, мабуть не зрозуміє, як це так можна – «обривати вишні під час артобстрілу»…
Фото Nikopolnews
У Нікополі сьогодні залишається приблизно половина населення. Звісно, багато пенсіонерів. Вони найглибше «пустили коріння» і їм найважче почати нове життя деінде. Але багато і молодих родин з дітьми.
Як живе Нікополь на четвертому році постійних обстрілів? Нікополь ЖИВИЙ. Чистенький. Комунальники дуже стараються. Намагаються якомога швидше прибрати наслідки ворожих атак.
Заїжджали нещодавно в Нікополь – так одразу і не скажеш, що місто під постійними обстрілами. Ніби все ціле. Охайне таке. Тільки вікна забиті… І машини їдуть дуже швидко. Ніби всі і одразу кудись поспішають, – діляться своїми враженнями гості міста…
Так. Дійсно. Всі поспішають…
«Вічно червона цятка на мапі тривог». Рівно три роки Нікополь під обстрілами. Місто живе, але щодня оплакує втрати…
У Нікополі працюють підприємства, лікарні, аптеки, магазини, навіть кав’ярні і бібліотеки. Звісно, багато бізнесів згорнулись із початком обстрілів. Релокувалися чи просто закрилися. Але деякі підприємці встигли за ці роки навіть розширити свою діяльність – відкрили нові точки, побачивши «вікно можливостей» на фоні зменшення конкурентів…
У Нікополі працюють школи. Звісно, діти навчаються лише онлайн. Вже понад три роки «онлайну»… Але майже у кожній школі є безпечний освітній простір. Там періодично проходять заходи для дітей. Спілкування, ігри, виховна робота… Там же, під землею, – випускні та інші шкільні урочистості… Таке життя.
Дитячі майданчики у Нікополі частіше порожні, ніж навпаки. Фото Nikopolnews
Є розрада і для зовсім малюків – дитячий садочок онлайн «Дошколярик». Нікопольські педагоги-вихователі розробили власну методику, яку презентували на різних рівнях і навіть отримували за неї нагороди…
У Нікополі працюють благодійні фонди. А сотні містян займаються волонтерством в індивідуальному порядку. Хтось допомагає ЗСУ, хтось мешканцям – усувати наслідки обстрілів, хтось рятує тварин.
Центр Нікополя. Місто виглядає охайним і чистеньким. Фото Nikopolnews
Нікополь живе. І старається не просто вижити попри все, а й зберегти нормальність навіть у таких умовах, про які колись навіть подумати було страшно… Намагається «перетворювати лимони на лимонад» і з усіх сил «пробивається паростками крізь асфальт».
Сьогодні дуже сумна річниця. І нам зараз до болю хочеться, аби більше НІКОЛИ не довелося писати матеріал до річниці обстрілів Нікополя…
Ще новини Нікополя: Як виглядав Нікополь в останні дні перед початком обстрілів три роки тому у липні 2022-го (фото)
Коментарі закриті.